Кожна подія, яка відбувається у світі, поглинається образом Крішни. Крішна – великий йог, і ми всі стаємо просвітленими лише завдяки якійсь частині цілого. Але Крішна – це йог, який об'єднує в собі всю світобудову, все мистецтво. Для того, щоб йога стала ближчою до людей, він і спустився до нас, на Землю. Якщо по-справжньому зануритися у вивчення йоги, то побачиш образ Крішни.
Крішна створює й ілюзорні образи. Коли Він з'єднується з Маєю, то здається звичайною людиною. Все це відбувається прямо на твоїх очах, і ми теж були свідками цих подій. Не слід піддаватися сумнівам, адже тільки віра може вказати нам істинний шлях. Ми переконувалися в цій істині багато разів. Люди вважають, що історії про Крішну – це просто казки, легенди. Але насправді Крішна у мистецтві йоги перевершив навіть богів. Якщо забрати Крішну з системи йоги, то від цієї системи нічого не залишиться. Крішна – це не плід чиєїсь хворої уяви, це – вінець фантазій всього нашого світу. Від нього залежить вселенська любов. В любові є місце й прив'язаності, і уяві, і роздумам. З цього створюються емоції, а з них – почуття. Всі ми в цьому світі – різні втілення Великої Маї. І найвищий рівень розвитку великої ілюзії, Маї, це і є Бог Крішна. Інший бік Його образу – Його живе, земне втілення. Адже всі ми люди. Тому можна сказати, що ми всі подібні Крішні, а Крішна – це не просто об’єкт нашого поклоніння. Крішна присутній у всіх фізичних формах. Форма притягує нас, і саме вона визначає наш шлях. Але всі наші шляхи, так чи інакше зустрічаються на перехресті доріг. І для кожного з нас таке перехрестя може стати певним етапом на життєвому шляху. Крішна – це і є наш шлях.
Роль Крішни в йозі не можна переоцінити. Ми можемо вважати Його простим героєм любовної п'єси. Я визнаю твої заслуги на духовному терені, але задумайся на хвилинку, в чому різниця між Шивою та Крішною? Один з них спокійний, інший завжди занурений в гру. Вони – два боки однієї й тієї ж медалі. Вони вдвох утворюють коло адвайти, доповнюють один одного. Адже якби не було гри, не існувало б і спокою. Існує певна потреба та існує те, що її задовільняє. Це і створює обличчя нашого світу. Адже інакше ми б нічого не прагнули.
(слова Махаватара Бабаджі з книги Пайлота Бабаджі “Гімалаї говорять”)
Бхагавад Гіта є одним із найважливіших священних текстів не тільки індуїзму, а й цілого світу. Вона налічує 700 віршів-шлок, і є частиною великого епосу Махабхарати, а сама ж Махабхарата має близько 100 тисяч шлок. Все те, що описувалось в цих Пуранах відбулось 5 тисяч років тому. Я ж коротенько розповім передісторію самої Бхагавад Гіти та битви на Курукшетрі.
Дхрітараштрі, старшому сину царя Вічітравір’ї, відмовили в можливості бути царем Хастінапура. Дхрітараштра був сліпим від народження, і тому царем оголосили його молодшого брата Панду.
Панду, ставши царем Хастінапура, а згодом й імператором, був змушений разом з двома своїми дружинами Кунті та Мадрі покинути Хастінапур. Він відправився спокутувати свій тяжкий гріх, бо на полюванні випадково застрелив з лука мудреця Кіндаму та його дружину. Перед смертю мудрець прокляв Панду. За відсутності Панду, ніби тимчасово, царювання Хастінапуром було віддано сліпому Дхрітараштрі.
У Панду ще не було дітей, але Кунті скористалася мантрою, котру їй раніше передав мудрець Дурваса, і так з’явився Юдхіштхіра, Бхіма та Арджуна. Також цим даром Кунті поділилася з Мадрі, і та народила близнюків Накула і Сахадева. Але прокляття помираючого мудреця Кіндами справдилося, і Панду згодом помер. Разом за Панду пішла його дружина Мадрі.
Кунті залишилась сама з п'ятьма дітьми та через деякий час повернулась до Хастінапура. Юдхіштхіра, старший син Панду, по досягненню повноліття мав би успадкувати трон імператора, бо фактично імператором був його батько Панду, але Дхрітараштра не поспішав. На місці майбутнього царя він бачив свого старшого сина Дурйодхану, котрий виріс з думкою, що він буде царем Хастінапура.
Сини Панду і сини Дхрітараштри підростали, та проблема підростала разом з ними. Питання про те, хто буде царем, все більше і більше загострювалась. За всіма правилами це мав би бути старший син Панду, Юдхіштхір. Але в Дхрітараштри і його сина Дурйодхани були зовсім інші наміри.
Багато чого робив Дурйодхана, щоб знищити п'ятьох Пандавів, але Юдхіштхіра, Бхіма, Арджуна, Накула і Сахадева, разом зі своєю матір’ю Кунті завжди залишались неушкодженими. До різних хитрощів вдавався Дурйодхана, щоб прибрати зі свого шляху до царської корони конкурента.
З часом питання царювання вдалося врегулювати і Юдхіштхір став царем, а згодом і імператором не Хастінапура, а Індапрастха. Однак Дурйодхана не міг змиритись з цим і постійно створював проблеми для Пандавів.
Одного разу він влаштував гру в кості для імператора Юдхіштхіри, і той програв Дурйодхані все своє царство, корону, своїх чотирьох братів і на додачу ще й програв свою дружину Драупаді. Але цей програш був замінений покаранням у вигляді чотирнадцятирічного вигнання п’ятьох Пандавів. І коли Пандави виконали всі умови покарання, й після чотирнадцяти років вигнання разом зі своєю дружиною Драупаді повернулися, то Дурйодхана нічого не віддав. Дурйодхана заявив, що Пандави порушили умови покарання і наполягав на продовженні вигнання ще на 14 років. Крішна запропонував Дурйодхані дати п’ятьом Пандавам п’ять сіл, де б вони могли жити й царювати, і тоді Юдхіштхір разом зі своїми братами відмовляться від царства і всього того, на що вони мають законне право. Але гординя та егоїзм затьмарили Дурйодхані розум, і він не поступився та відмовив навіть в такій дрібниці, як п’ять сіл. Отже, війна була неминучою.
Битву, котра тривала 18 днів, називають битва на Курукшетрі. З одного боку Дурйодхана і Каурави, а з іншого Пандави та Крішна. Сам Крішна, формально, не брав участі в битві, однак Він був колісничним в Арджуни, хоча за домовленістю, величезна армія Крішни билася на боці Кауравів. Не зважаючи на чисельну перевагу війська Кауравів, перемогу отримали Пандави. Під час цієї битви загинув весь рід Куру. Вижили тільки п'ять братів Пандавів, Сатьякі і Юютсу та три воїни з боку Кауравів – Ашваттхама, Кріпа і Крітаварма. Про все це детально описується в Махабхараті.
Так ось, перед початком бою Арджуна попросив Крішну вивести його колісницю між двома арміями. Він хотів подивитись на тих, хто стоять по обидва боки й готові кинутись в бій. Коли Крішна виконав прохання й Арджуна оглянув обидві армії – його охопив жаль і смуток. Він думав, що вступивши в битву та вбивши своїх родичів, скоїть тяжкий гріх, а відмовившись від битви, він не захистить дхарму та не виконає свій обов'язок кшатрія. З одного боку гріх і з другого боку гріх. Від такої двоякості Арджуна втратив самовладання і здатність приймати рішення, тому звернувся за допомогою до Крішни, котрий був його колісничним, його другом та братом по материнській лінії.
Крішна почав настановляти пригніченого і спустошеного Арджуну. Цю розмову мав змогу почути колісничний царя Дхрітараштри – Санджая. Ще перед початком війни мудрець В’яса наділив Санджая даром яснобачення, і він розповідав своєму сліпому царю все, що відбувається на полі бою. Тому разом з Санджаєм Гіту почув ще і Дхрітараштра. А завдяки мудрецю В’ясі, котрий все це записав, священні слова Йогешвара Крішни можуть почути й інші.
***
Ось так в Шрімад Бхагавад Гіті, Упанішадах священних, науці про Бога та йоги писаннях почнеться розмова Шрі Крішни й Арджуни, котру ще можна назвати – Пісня Ішвари.