Санджая сказав:
2:1. Йому, охопленому співчуттям, з очима повними сліз, кинутому в розпач, Мадхусудана мовив.
Шрі Бхагаван¹ сказав:
2:2. О Арджуно, звідки на тебе в такий важкий час прийшла ця відчаю скверна, що арію не притаманна і котра до раю шлях закриває?
2:3. О Партхо, не піддавайся безсиллю. Воно не личить тобі. Вирви з серця цю слабкість ганебну і піднімись, о Парантапо!
Арджуна сказав:
2:4. О Мадхусудано, чи можу я стріли пускати в людей, подібних до Бхішми чи Дрони, які гідні мого поклоніння?
2:5. Краще просити милостиню, ніж існувати ціною загибелі душ цих великих, яких я вважаю вчителя́ми своїми. Нехай ними й рухає користь, але вони все одно є мої вчителі. Якщо загинуть вони, все те, чим ми збираємося насолоджуватися, буде заплямоване їхньою кров'ю.
2:6. Ще не відомо, що краще для нас – перемогти їх чи зазнати поразки. Сини Дхрітараштри стоять зараз тут перед нами, і якщо ми їх вб'ємо, то наше життя може втратити сенс.
2:7. Я більше не знаю, в чому полягає обов'язок мій, і слабкість ганебна лиши́ла мене самовладання. Тому прошу, скажи прямо, що найкраще для мене? Я Твій учень віднині, і душа, що віддала́ся Тобі, мене наставляй.
2:8. Ця скорбота висушує мої почуття, я не знаю, що з нею робити. Я не зможу позбутись її, навіть якщо й досягну царство квітуче, котре не має рівних собі на Землі та владу спіткаю, яку небожителі мають.
Санджая сказав:
2:9. Звернувшись до Хрішикеші зі словами такими, Гудакеша, переможець сну й ворогів, промовив, – “Говіндо, не битимусь я”, – і остаточно замовк.
2:10. О нащадку Бхарати, тоді Хрішикеша, перебуваючи між двома арміями, з усмішкою сказав охопленому горем Арджуні таке.
Шрі Бхагаван сказав:
2:11. Висловлюючи вчені промови, ти оплакуєш те, що негідне жалю́. Мудрі пандіти не оплакують ні живих, ані мертвих.
2:12. Не було часу такого, коли б не існував Я, ти, всі ці царі, і в майбутньому ніхто з нас існувати не перестане.
2:13. Втілений в тілі переживає дитинство, молодість й зрілість, а потім після смерті переходить в тіло наступне. Мудрого переміна така не бентежить.
2:14. О Каунтея, відчуття щастя й страждання, спеки та холоду (як зима і літо) то виникають, то щезають. Їх, о Бхарато, безпристрасно треба сприймати.
2:15. О найкращий серед людей, той, хто однаковий і незворушний в стражданні та горі, хто урівноважений, той здатний до безсмертя амріти.
2:16. У нереального немає буття, а реальне не перестає існувати. Вникнувши в природу обох, ті, хто видять, це пізнали.
2:17. Знай, ТО² Нетлінне, чим пронизано все, зруйновано бути не може. Ніхто не може призвести до знищення Безсмертного Того.
2:18. Тлінні тільки тіла цього Втіленого³, котрий є Нескінче́нним, Безмежним, Вічним, Незнищенним. Тому, о Бхарато, бийся!
2:19. Хто думає, що він може вбити, чи той, в кого думка, що його можуть вбити, – обидва мають помилку. Бо ніхто не вбиває і ніхто не може бути убитим.
2:20. Те, будучи буттям, не народжується і не вмирає. Ненароджене, Постійне, Вічне та Давнє не перестає існувати ніколи. Воно не гине, коли зникають тіла.
2:21. О Партхо, той, хто знає, що він незнищенний, постійний, ненароджений, незмінний, як він може вбити чи бути убитим?
2:22. Подібно до того, як людина, скинувши одяг старий, зодягає новий, так скидає Втілений зношені тіла та одягається в нові.
2:23. Зброя не розсікає Втіленого, вогонь не палить, вода не мочить і вітер не сушить Його.
2:24. Бо не можна ні розрубати, ні спалити, ні просочити водою, ні висушити Його. Він – постійний, всепроникний, стійкий, непорушний та споконвічний.
2:25. Непроявленим, Незбагненним, Незмінним називають Його. Знаючи що це таке, тобі не потрібно тужити.
2:26. О могутньорукий, якщо думаєш ти, що Він постійно народжується і постійно вмирає, то й тоді журитись ти не повинен.
2:27. Хто народився – смерть неодмінно спіткає, і народження отримає померлий. Тому про неминуче не треба тужити.
2:28. Непроявлені живі істоти спочатку, о Бхарато, потім проявляються та знову ідуть в непроявлене під час руйнування світу. Про що ж тут журитись?
2:29. Одні Його чудом вважають, інші, як про чудо говорять про Нього, чи чують про Нього, як про чудо, але й почувши, ніхто не знає Його.
2:30. Той, хто знаходиться в кожному тілі, завжди невразливий. Тому, о Бхарато, не жалкуй ні про кого.
2:31. Також, обов'язок кшатрія знаючи свій, сумніватись ти не повинен, адже немає для кшатрія краще, ніж битва за дхарму.
2:32. О Партхо, щасливі ті кшатрії, котрим сама собою така битва приходить, широко відкриваючи двері на райські планети.
2:33. Але, якщо ти не вступиш в цю битву за дхарму, то не виконаєш обов'язок кшатрія свій, затьмариш воїна славу та отримаєш гріх.
2:34. І твою ганьбу згадувати будуть завжди усі, а для шанованої людини таке гірше смерті.
2:35. Великі воїни, котрі високо цінили тебе, будуть осуджувати та сміятись, вважаючи, що страх змусив тебе відмовитись від битви.
2:36. Вороги будуть ганити тебе та сміятись над неміччю твоєю. Чи ж можуть бути гірші страждання за це?
2:37. Якщо тебе вб'ють, то ти раю досягнеш, якщо переможеш – насолоджуватимешся миром. Тож, о Каунтея, вставай рішуче до бою!
2:38. Сприймаючи однаково щастя й страждання, досягнення і невдачу, перемогу та поразку, так, вступивши в битву, ти уникнеш гріха.
2:39. Щойно ти почув з точки зору санкх'ї, а тепер послухай це згідно йоги. Так, о Партхо, сприйнявши це, ти кайдани карми розірвеш.
2:40. Хто йде цим шляхом, не втрачає нічого, і навіть зусилля найменше не проходить даремно, та від великого страху рятує.
2:41. Думки рішучого розуму однонаправлені, думки нерішучого, о нащадку Куру, розгалужуються безкінечно.
2:42. О Партхо, квітисті немудрих слова, що покладаються тільки на Веди, вони кажуть, що поза Ведами немає нічого.
2:43. Вони сповнені бажань, рай – найвища мета, народження для них – плід діянь, а їхні обряди спрямовані лише для досягнення задоволення й влади.
2:44. Хто введений в оману цим і прив’язаний до втіхи та влади, для тих недоступний розум рішучий, що твердо спрямований на самадхі.
2:45. Дія трьох гун є темою Вед, піднімися над гунами⁴ цими, о Арджуно. За межею подвійності, завжди будь в саттві, – від вигоди вільний, сповнений Атми⁵.
2:46. Як для місцевості, що затоплена водою, корисний маленький ставок, так і для того, хто осягнув Бра́хмана⁶, корисні Веди⁷.
2:47. Ти маєш право на дію, але результат тобі не належить. Нехай не спонукають тебе дії плоди, але й бездіяльності не піддавайся.
2:48. Урівноважений та не прив’язаний до успіху чи невдачі, дій, о Дхананджая, – рівновага ж є йога.
2:49. Воістину йога свідомості (буддхі-йога) вище діяльності заради плодів. В буддхі прагни притулку, о Дхананджая. Хто діє заради плодів – жалюгідний.
2:50. Хто досягнув єдності з буддхі⁸ – відмовляється від добрих й поганих діянь. Йозі ж віддайся, йога – досконалої дії мистецтво.
2:51. Мудреці, що об’єдналися з буддхі, плодів діяльності знати не хочуть, звільняються від народжень та йдуть за межі страждань.
2:52. Коли подолає твій буддхі ілюзії хащі, то байдужим ти станеш до того, що чув, також і до того, що маєш почути.
2:53. Коли нерухомо замреш ти в самадхі⁹, – твій розум не турбуватимуть шруті-писання, тоді йоги досягнеш.
Арджуна сказав:
2:54. О Ке́шаво, яка ознака людини в самадхі, того, хто отримав божественну мудрість? Як говорить той, хто утверди́вся? Як сидить і як ходить?
Шрі Бхагаван сказав:
2:55. Коли всі бажання розуму залишають людину, о Партхо, самим собою (Атманом) є вдоволений він, тоді кажуть про нього – утверджений в мудрості.
2:56. Чий розум незворушний в скорботах, в насолодах спокійний, вільний від бажань, прив’язаності, страху та гніву, того називають муні (мудрець, що приборкав свій розум).
2:57. Хто ні до чого не має прихильності, не радіє та не ненавидить, коли добре чи зле він спіткає, той, – вкорінився в знанні, котре дає досконалість.
2:58. Як подібно до черепахи, що втягує кінцівки у панцир, він відтягує свої індрії-відчуття від об’єктів, він зміцнився в мудрості-праг’ї.
2:59. Від об’єктів, але не від смаку до них звільняється той, хто не дає їм підживлення, але й смак зникає до них у того, хто узрів Трансцендентне.
2:60. О Каунтея, навіть у людини, що має знання та наполегливо вдосконалюється, почуття нестримно захоплюють розум.
2:61. Потрібно взяти під контроль усі почуття, з’єднатись зі Мною, тоді праг’я (мудрість найвища) буде встановлена міцно.
2:62. Чиї думки біжать до об'єктів, той зв'язує з ними себе. Від цього виникає бажання та хтивість (кама), а з хтивості – гнів.
2:63. Від гніву – омана, а омана затьмарює пам'ять. Через пам'яті розлад втрачається розум. А втрачаючи розум (буддхі) він падає вниз.
2:64. Від прив'язаності та неприязні вільний, хто індрії (почуття) контролює, хто слухає Атман й володіє собою, той милість (прасадам) Господню вкушає.
2:65. Хто милість вкушає, той ніяких уже не знає страждань. І чиста свідомість (чітта) швидко стверджує розум (буддхі) у нього.
2:66. Хто йогою розум свій не зв'язав, той позбавлений концентрації (бхави), і миру та спокою (шанті) позбавлений він, а без миру й щастя немає.
2:67. Коли розум (манас) слідує за почуттями (індрії), котрі блукають де хочуть, то подібно до човна, що від сильного вітру відносить подалі, так мудрість відносить у того, хто почуттям потурає.
2:68. Тому, о могутньорукий, хто відволікає свої почуття від об'єктів, той мудрість може пізнати тверду.
2:69. Те, що є ніч для створінь, те для мудрого (муні) – пробудження час. А коли для істот активності день настає, то для мудрого, зрячого в себе, є темрява ночі.
2:70. Океан є незмінним, хоч й води до нього впадають невпинно, так само і той, хто на потоки бажань не зважає, – він спокій пізнав, – а не той, хто бажає постійно.
2:71. Відкинувши бажання, живе він позбавлений его (аханкари) та туги. Хто єдність пізнав, той до шанті, великого спокою й миру, крокує.
2:72. Це є стан Бра́хмана, о Партхо! Хто утвердився в ньому, той збентежень не зазнає повік. І хто отримав цей стан, хоча б у свою смертну останню хвилину, той єдності з Бра́хманом досягне неодмінно.
ОМ ТАТ САТ
Так в Шрімад Бхагавад Гіті, священних Упанішадах, науці про Брахмана, писанні йоги, викладена друга розмова Господа Шрі Крішни з Арджуною, котра має назву:
Санх'я Йога
(2:2) ¹ Бхагаван – Верховний, Господь, Абсолютна Істина, Бог в Його особистісному аспекті, Шрі Крішна.
(2:17) ² ТО – Бог, Істина, в санскритському тексті пишеться як ТАТ.
(2:18) ³ Втілений – ТО, як Господь, що пербуває в кожному. Те, чим ми є насправді, котре зодягнулось в смертні тіла (фізичне, астральне).
(2:45) ⁴ Гуни – якості природи: саттва, раджас і тамас.
(2:45) ⁵ Атма – безсмертна душа, наша справжня нетління суть.
(2:46) ⁶ Брахман – Вищий Дух, Космічна Душа, Бог позбавлений атрибутів.
(2:46) ⁷ Веди – священні писання.
(2:50) ⁸ Буддхі – вища здатність розуму до розрізнення. Походить від санскритського слова, що означає – прокидатися, спостерігати, бути присутнім, усвідомлювати, бути свідомим.
(2:53) ⁹ Самадхі – вершина і ціль йоги, пермога на смертю, істина, перебування в справжній природі, що за межами розуму. Тіло йогина, котрий є в самадхі, залишається незмінним навіть тисячі років.