Сторінка 9 із 13
Вірш VIII
Світанок
Ще трохи, ще остання мить
І Сонце, як творіння світу,
Зійде! ...подивиться на всіх
І буде ніжно гріти.
День
День розгортає, наче птах,
Життя й турботи крила.
І так приваблює все нас,
І кров танцює в жилах!
Сутінки
Залишились позаду всі турботи дня,
Принишкли звуки, кольори зомліли,
І Сонце, ніби Бог для нас,
Шле благодать невидимої Сили.
Ніч
Коханка ніч, а може і спасіння
Від непотрібних слів, від бруду, від думок,
Прийде до всіх, до кожного створіння,
Візьме усе… не візьме лиш любов!